top of page
Збірка поезій "Княгиня"

«У видавництві «Нова зоря» побачила світ книжка інтимної лірики поета і журналіста з Долини Василя Олійника. Тема почуттів до коханої жінки висвітлена у добірках віршів з трьох попередніх збірок поезій: «Стремено», «Гармонія площин», «Толока», а новий розділ «Княгиня» дав назву теперішній книжці. Отож «Княгиня» (2000) на прохання читачів вийшла суто ліричною і присвячена темі кохання. Вона вражає силою почуттів. У ній грає різними барвами поезія любові – любові, пережитої самим автором, і любові інших. Оскільки читач уже знайомий з віршами попередніх розділів, найбільшу цікавість викликають два останні: «Княгиня» та «Карта любові». Своєрідним розділом-циклом книжки є “Картка любові”. Кожен вірш починається епіграфом з того чи іншого листа великого Каменяра до своєї коханої. Як зазначає голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Ярослав Дорошенко, «Василь Олійник тут прагне розвинути, осмислити, відтворити в руслі власного відчуття, життєвого досвіду, пережитих у минулому почуттів, спираючись у творчому гарті на потенціал власного поетичного хисту, фрагменти з любовних листів молодого Франка до Ольги Рошкевич».

У наш час, коли постаті відомих письменників овіяні ореолом наклепів і вигадок, дуже важливим є почуття міри стосовно цих постатей у висвітленні характерів та душевних переживань останніх. Світле почуття любові не повинно піддаватися сумнівам та оскверненню.

Отож, рядки Франкових листів лише підсилюють болісні переживання ліричного героя, спонукають вірити у правдивість почуттів. В. Олійник пише в одному з віршів про Франка та Ольгу: «Та хтось сказав, що Бог у всьому суддя, суддя і їм у цю тяжку годину…» (зазначу, що всі вірші читаються легко й світло).

…Так, судити коханих і не лише закоханих може тільки Бог! Жаль, про це ми дуже часто забуваємо, як і про те, що любов не терпить фальші.

 У творах, із розділів «Княгиня» та «Карта любові», відчувається найвища пора зрілості поетичного таланту Василя Олійника.

Збірка «Княгиня» налаштовує читача на задушевну розмову про пережите, закарбоване в пам’яті, переболене серцем, спонукає до асоціативних споминів, а також дає відчути світанки обріїв внутрішнього світу людини, пізнання його привабливого змісту.  Взагалі, у віршах Василя Олійника скрізь, де йде мова про дівчат, жінок, матерів, відчувається його шляхетне ставлення до них, що притаманно поезії великого Тараса Шевченка.

Насамкінець зазначу, що нову сбірку «Княгиня» поет присвятив своїй дочці Соломії, і що вийшла ця, ошатно оформлена художником Б. Фреївим, книжка завдяки численним спонсорам, котрим автор висловлює щиру подяку на першій сторінці. 

                                                              

                                                                                    (Надія Дичка, письменниця, с. 362) 

Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Антологія українського автографа.Том1 / Володимир Качкан. – Івано-Франківськ: ВТП "Вік", 2010. – 768 с.

вірш Василя Олійника

Не типове - типове нині,

Бо шляхетність вже річ колишня.

Ось і ідуть з Карпат княгині

Аж під Краків десь рвати вишні.

А самі - хоч тули до серця,

А самі - хоч бери у вірші.

І чому це мені здається,

Що вони не вернуться більше?

Хто загляне їм в очі карі,

Подарує вогні досвітні,

І те слово чарівне скаже,

Що заграє в душі, мов світло?

У дівочому серці - смуток,

У дівочих очах - надія,

І чому так повинно бути,

Україно - не розумію?

Та вони ж бо самі, як вишні,

Їм спивати меди кохання!..

...За автобусом вітер свище

І здригається тиша рання.

bottom of page