Як зірка в небі – Україна в серці,
Моє майбутнє і моє життя.
В.Олійник
Пісенний світ Василя Олійника
Все що Василь Олійник встиг написати дарує нам прекрасну можливість одержати ключ до розуміння автора як доволі оригінальної, працелюбної, обдарованої творчої особистості, котра вміла блискуче поєднати у слові земне і небесне. Сприймання кожного слова в поезії автора пропускається через призму народного світосприйняття, усталених понять народної етики й моралі. Майже кожен його твір має внутрішню музикальність, наспівний мотив, проситься лягти на голос пісні. Саме тому на його слова писали музику Василь Стецик, Богдан Погонич, Світлана Гречко, Мирон Кузьмич, Сергій Соболь. Відомими є його твори, покладені на музику: «Гімн», «Балада про хлопчика», «Долинянка», «Жаль», «Йду тією стежиною», «Чорнобильська буря», «Свічівна».
Окремою книгою у 2007 році вийшла збірка «Пісні про Лолин» на вірші Василя Олійника та музику Мирона Кузьмича. Таким прочитується мистецько-художній світ Василя Олійника. Світ його розуму. Його серця і таланту. Світ справжнього митця, який прожив своє життя красиво й достойно.
Гімн міста Долина
Гімн Долини — офіційний гімн міста Долина, затверджений 11 лютого рішенням Долинської міської ради. Слова члена Національної спілки письменників України, голови районного ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка Василя Олійника, музика депутата міської ради Богдана Погонича.
Із прадавніх віків сивочолих
Слава міста над краєм встає.
Ворогам не корилась ніколи,
І на ратне виходила поле -
Боронити майбутнє своє.
І шум смерек,
І ніжний цвіт калини,
І прапор волі воїна-борця,
Століттями освячена, Долино,
Тобі, неначе сонце, до лиця.
О, Долино — і давня й новітня,
На вкраїнській праотчій землі
Ти, немов бойківчанка, розквітла,
У розповені щастя і світла,
З короваєм добра на столі.
Жаль
сл. В. Олійника муз. М.Кузьмича
1. Я на тебе, мила,
Жаль великий маю,
А кому сказати,
Сам того не знаю.
Матері не можу,
А сестрі не смію,
Від жалю отого,
Як туман сивію.
2. Братові не скажу,
Друг далеко дуже,
Від жалю отого
Світ мені байдужий.
Розкажу тополі,
Поки не зів’яла,
Поки коло неї
Зеленіє явір.
3. Розкажу калині,
Що палає жаром,
Поділюся з нею
Невимовним жалем.
Прийдеш до тополі –
Відшумить тополя:
Жодного листочка, -
Вітер лиш у полі.
4. Прийдеш до калини –
Відгорять ярчато,
Лиш понад снігами
Буде птах кричати.
Це тобі віддяка,
Це тобі вітання
За любов нещиру,
Вбиті сподівання.
Балада про хлопчика
сл. В. Олійника муз. В. Слуцького
Чий це плач у степу, де шалення вітрів?
Де морозам жахливим вже не рада й зима?
Загубилось хлоп`я серед білих снігів
І матусю зове ту, якої нема.
Мамо! Матусенько! Нене!
Рідна! Вернися до мене...
Люба! Всім серцем благаю...
Мамо!.. В снігах замерзаю.
...Пересилка гула, як стривожений рій,
Конвоїри і пси там справляли "банкет".
Мати злякана вкрик "Де ти, хлопчику мій?!"-
І той у снігах схоронив кулемет.
Ешелон відгримів, як каміння згори,
І за обрієм стих, мов звалився у тьму,
В нім гуцульське село, в нім і сльози, і крик:
Загубилось хлоп`я у чужому степу.
...Пережили ми все. Не зломила біда
Нашу гідність і честь у засланнях колись.
Та вчквається нам, як той хлопчик рида,
А Вкраїна крізь даль просить: "Синку, вернись!"
Йду тією стежкою
сл. В. Олійника муз. М. Кузьмича
Йду тією стежкою,
Де колись ходили ми.
Пшениці вознесяться
Золотими крилами.
Небеса незміряні
У блакитній повені.
Виринаєш хмаркою
Із далеких споминів.
Тут була криниченька,
Ой була глибокая,
А тепер тополенька
Виросла високая.
Як тебе зустріну я –
Не засмучу правдою,
Лиш далеким спогадом
Я тебе порадую.
Щоб була щасливою
Ти і не дізналася
Чом криниця висохла –
Нас не дочекалася.
Долинянка
сл. В. Олійника муз. Я. Шершеня
Карпатських гір вітрила голубі
Пливуть назустріч сонячному ранку.
Співаю пісню нині я тобі,
Моя кохана, юна долинянко.
Блакить очей, в яких цвіте весна,
І голос ніжний, що бентежить серце, -
Це тільки ти, це - тільки ти одна,
Неначе в полі чистому озерце.
Долинські кручі тонуть у садах,
Високі трави дихають так п’янко.
До тебе йду, лечу, неначе птах,
Моя кохана люба долинянко.
Каштани зацвітуть і відцвітуть,
І осінь згубить золоті корали,
Та у життя простелиться нам путь,
Із рушників, що мама вишивала.
