Як зірка в небі – Україна в серці,
Моє майбутнє і моє життя.
В.Олійник
Збірка "Крихтини для голуба"
Рубаї
Краще бути ніким – ніж
батьківської мови не знати,
Краще бути глухим – ніж чужу ,
як вдову, зневажати,
Краще бути сліпим – ніж блудити
безтямно світами,
На великій землі Батьківщини не мати.
***
Любіть поетів, не карайте їх
Самотністю, байдужістю до них.
Любіть їх не за вірші лиш – за серце,
В якому мало місця для утіх.
***
Чотиривірші
Поїду в Лолин! Хоч би на годину.
Спинюся біля ясеня старого.
Живе там спогад про одну людину,
Яка прийшла у білий світ від Бога.
***
Поїду в Лолин! Там до сонця ближче,
Там є гора, що зветься Буковинка,
Й живе легенда, що до щастя кличе,
Й веде до щастя кожна там стежинка.
***
Не старайся - всіх не обхитриш.
Та для себе ти знайдеш рогатку.
Людям тільки правду говори,
Будь їй твердо вірним до остатку.
На сторінках нової поетичної збірки «Крихтини для голуба» (2013), долинський поет та журналіст, член Національної спілки письменників України Василь Олійник роздумує над місцем людини в житті, висловлює свої міркування щодо важливих морально-етичних проблем сьогодення: добра і зла, щирості та лукавства, допитливості й байдужості. В його поезіях роздуми над бистроплинням нашого часу, зустріч з неповторним світом кохання, цвіт якого ніколи не в’яне. На цей раз автор пропонує читачам рубаї та чотиривірші, написані в різний час, коли він виконував свої журналістські обов’язки.
Це своєрідний філософський щоденник поета, в якому зібрано й узагальнено крихтини думок і почуттів за довгі роки життя. Його поетична зосередженість на реаліях прожитого і пережитого, почутого і побаченого постала у формі чотиривіршів – строф, які являють собою як рубаї, так і звичайні катрени. До речі, послідовників класика персидсько-таджицької поезії Омара Хайяма і його рубаїв в Україні є багато. Але кожен із авторів проявляється в цьому жанрі по-своєму. Коли читаєш «Крихтини для голуба» Василя Олійника, мимоволі помічаєш як поет намагається у своїй концепції переходити плавно від дрібного до узагальненого чи, навпаки, синтезуючи загальне, показує яскраві сторони дрібного.
Поетичний світ Василя Олійника у цій збірці – любов, радість і краса. Тут кожна строфа автора – не тільки нове відкриття незвичного, але й заглиблення у потаємні пласти нашого життя, де оголюється правда і сенс наших буднів. Філософія його рубаїв проста і зрозуміла. Це щирі твори про батька, з яким йде за село, йде до ріки, до яблунь, у листопад, про кохання «із квітами і зірками», про тих, кого «коробить усе українське», про щирих і нещирих друзів, про «народ могутній, вічний, як Дунай», про древній Львів, до якого їде поет, «мов до храму».
Окремим розділом у збірці подано катрени під назвою «Чотиривірші». Ці твори відрізняються від попередніх не тільки схемою вірша, але й деякими тематичними сторонами та свіжими малюнками життєвих картин («Село в Карпатах, ніби човен», «минає час – і бачимо, що вже посипались роки, немов комети», «Прийшло розуміння з літами, розбивши, мов скелю, гординю»).