Василь Васильович
ОЛІЙНИК

Благодатна бойківська земля народила багатьох знаних людей. 110 років тому вона явила світові великого співака, чий лірико-драматичний тенор зворушував серця мільйонів шанувальників опери. Василь Тисяк співав десятьма мовами, виступав у всіх найкращих оперних театрах світу: Львів, Варшава, Прага, Відень, Мілан, Париж… Своїм оксамитовим голосом співак чарував людей на сценах Німеччини, Франції, Іспанії, Канади, Америки… Зіграв 14 головних ролей у понад 50 відомих світових операх.

 

Народився Василь Тисяк 27 жовтня 1900 р. в сім’ї гайового державних лісів. У бідній родині Тисяків було багато дітей, але батько, незважаючи на нестатки, віддав Василя учитися до Долинської гімназії. По закінченні гімназії міг вступати до вищої школи. Але у Європі спалахнула Перша світова війна. У 1917 році Василь Тисяк подався добровольцем до легіону Українських Січових Стрільців, відтак продовжував нелегку долю бійця в Українській Галицькій Армії. Після війни хорунжий Тисяк переїхав до Праги і вивчав в університеті право. Водночас вчився у класі вокалу в музичному відділі Українського педагогічного інституту. Після одержання диплому співака концертував у Празі, про нього заговорили як про обдарованого митця. Його запрошують виступати в інші міста країни, потім в Ужгородський Український музично-драматичний театр, де набуває досвіду, працює над голосом. У Галичину повернувся у 1928 р. уже відомим співаком. Мати такого тенора, як він, не проти був жоден театр. Дирекція Варшавського оперного театру, запрошуючи Тисяка на роботу, виділила для нього стипендію на продовження навчання вокалу у відомого професора Т. Лєліви. Після дворічного навчання галичанин стає солістом Львівської опери. Але прагнення вдосконалювати виконавську майстерність кличе В. Тисяка у 1930 р. в Італію, у центр світового вокалу місто Мілан. Уперто і натхненно відточував своє бельканто у відомого професора Є. Гарбіні, довівши його до чарівності. І це підтверджує нелегка перемога у міжнародному конкурсі оперних співаків у Відні 1932 р., де здобув диплом лауреата. І знову сцена у Варшавській опері, демонстрація високих досягнень у виконанні провідних партій в різних операх. На сцені Варшавської опери доля звела Василя Тисяка із співачкою Роженою (Розалією) Антонович. «Євгеній Онєгін», «Аїда», «Кармен», «Мадам Батерфляй», «Бал-маскарад», «Продана наречена», «Запорожець за Дунаєм»… Опера за оперою, сцена за сценою… Подружжя Тисяків підкоряло мистецький світ.
Під час другої світової війни В. Тисяк виступав у Львівському оперному театрі, де мав великий успіх, а найбільше – за виконання партії Фауста, яка була провідною у його оперній діяльності. 1944 року співак разом із сім’єю емігрував спочатку до Чехії, а звідти виїхав до Парижа, де співав в Українському хорі, гастролюючи територією Франції. Саме там під час одного з концертів на нього звернув увагу імпресаріо Паризької опери й запросив до театру. І знову – велика сцена, і знову – неабиякі успіхи. Це був третій і, на жаль, останній період оперної кар’єри співака, який тривав п’ять років і вмістив у собі не тільки виступи в Парижі, а й концерти в Іспанії, Бельгії й Алжирі. Так могло би продовжуватися й далі, однак Василем Тисяком зацікавилися резиденти Москви та запропонували повернутися в Україну. Мистець відповів на те відмовою. Він добре знав, що діється на рідних теренах і був поінформований, як жорстоко придушувала нова влада прагнення галичан до волі й до відновлення власної Української держави.
Василь Тисяк вирішив емігрувати за океан. За сприяння української діаспори 1949 року співак переїхав до Канади й оселився в Торонто. Українська громада міста гостинно зустріла співака. Для проживання йому було виділено дві кімнати в будинку «Просвіти». Однак прогодувати сім’ю на невеликі кошти з концертів було нелегко, і через деякий час він зайнявся фермерством.

Помер Василь Тисяк від серцевого нападу 5 липня 1967 року. На могильному камені за заповітом співака висічено козацьку шаблю і хрест та напис «Ой, чужино – чужинонько, як у тобі студенонько».

25 жовтня 1995 року в його рідному селі відкрито меморіальну дошку. І в цей день шевченківці почули дивної краси голос, який линув з касети, подарованої сином співака Олексою. Здавалося їм, що Василь Тисяк з ними, що європейський тенор приїхав з концертом у рідне село, за яким так стужилося його зболіле серце. І відгукнулися луною в горах його знамениті стрілецькі пісні «Синя чічка», «Ой, шумить, шумить», «Казала дівчина».