Василь Васильович
ОЛІЙНИК

Україні

У душі ти молода і рідна,

В серці ти – нев’януча весна,

Україно! Волі й слави гідна,

Україно квітко осяйна!

 

Ворогів уміла ти прощати,

Друзів не могла не берегти,

Для народу ти ласкава мати,

Сповнена любові й доброти.

 

Все стерпіла, вижила, розквітла,

І любов у серці пронесла.

А тепер красуєшся привітна,

Рідна земле, - ти ж до щастя йшла!

                                     Іванна Шершень, 10-Б клас

 

 Цей випуск літературно-художнього, науково-популярного та інформаційного альманаху підготувала до друку видавнича рада Долинської гімназії-інтернату та упорядкував Василь Олійник. Він присвячений літературній діяльності вихованців цього навчального закладу.

Дебютує в ньому фотожурналістська студія, котра вже не перший рік тут успішно працює.

 Цікава закономірність: переважна більшість авторів захоплюються поетичним словом. В одних це виходить краще, в інших – слабше. Але всіх об’єднує щире прагнення писати, тому хочеться вірити, що, працюючи над віршами, юні таланти таки знайдуть свою стежину до Парнасу.

 Упорядник не прагнув жорстоко і безжалісно правити ці перші, ще несміливі, але як весняні квіти, проби пера. Намагалися опрацювати їх творчо, так, щоб кожен витвір учня мав певний художній зміст. Є такі рядочки Л. Костенко, що змушують кожного поета-початківця (і не тільки) рухатися вперед: «Шукайте цензора в собі!»  

Поряд з учнівськими віршами на сторінках альманаху – поезії вчительки німецької мови Галини Романків, виховательки Сніжани Волковецької. Це не випадково і знаково: хай вони будуть прикладом для тих, хто перебуває у творчому пошуку, хто благословить Слово, хто просто беззастережно вірить Музі ХХ століття: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі» .

У цьому номері не тільки поезії. А й роздуми, спогади, сповіді… Життя, як воно є…яким повинно бути.